Сьогодні в галереї
"Слава героям-землякам!”, що на площі Миру біля районного будинку
культури, чотирнадцять портретів — дванадцять Героїв Радянського Союзу та два
кавалери трьох орденів Слави. Незабаром тут з'явиться ще один портрет 
-  Героя Радянського Союзу Наконечного Анатолія Гавриловича. Донедавна
вважалось, що він уродженець Ладижина. У тому місті є навіть вулиця його імені.
Але наші пошуковці, зокрема ветеран праці Юрій Гуцалов, учитель історії СЗШ №1
Олександр Прокоф'єв та працівники краєзнавчого музею з'ясували,  що то
помилка. Державний архів Вінницької області підтвердив: Герой насправді
народився 28 травня 1916 року в селі Носівці. Отже, відомо, що Гайсинщина
виколихала дванадцять найвідважніших воїнів.
Батько Анатолія Гаврило й мати Ксенія прищепили йому любов до землі. У 1938
році він закінчив Білоцерківський сільськогосподарський інститут і отримав
диплом агронома. Працював за фахом на сортувальній дільниці Бершадського
цукрового заводу. В армію його призвали в січні 1941—го. Війна під коректувала
плани на майбутнє. Як і мільйони громадян, Анатолій став на захист Вітчизни від
лютого ворога. Бойове хрещення молодий комуніст пройшов у липні 1943 року на
Західному фронті. Далі були Третій Білоруський та інші фронти. Пройшов шлях від
Південного Бугу та Дністра до Кавказьких гір, потім на захід від Кубані до
Кенігсберга. А вже після 9 травня була Маньчжурія.
У серпні 45-го він закінчував у боях з японцями другу світову. То були дуже
тяжкі рейди гірськими місцевостями, у непрохідних пісках. Після виконання
завдання група розвідників, якою командував Анатолій Гаврилович, поверталася до
своїх. Та сталося непередбачуване  - розвідники зустріли великий загін
ворога з чисельністю 500 солдатів. Зайняли кругову оборону. Бій тривав майже
годину.
Ось-ось мало світати.
-Браття, тримайтеся!  - почувся голос командира. — Якщо закінчаться патрони,
беріться за гранати. Через 20-30 хвилин тут будуть наші.
Справді, недалеко вже чулося "Ура”. Та японці все тісніше стискали кільце оточення.
- Капітане Георгадзе, прийняти
командування!..
Голос був спокійний. Рапом затих.…
Після бою його поховали зі всіма почестями.
За уміле керівництво бойовими операціями та зразкове виконання бойових завдань
командування на фронті боротьби з японськими імперіалістами Указом Президії
Верховної Ради СРСР від 8 вересня 1945 року начальнику штабу 212-го
гвардійського гаубичного артилерійського ордена Кутузова полку майору
Наконечному Анатолію Гавриловичу посмертно присвоєно звання Героя Радянського
Союзу. Він також був нагороджений орденами Леніна, Вітчизняної війни І ступеня,
Червоної Зірки та кількома бойовими медалями.
  Дивує лише факт, що в Носівцях про цю родину не знають.